Засвоєння навичок самообслуговування набуває найважливіше значення для дитини 3 років. У цей період вона заявляє про себе як особистість, прагне стати незалежною, усе хоче робити сама. Тільки освоївши навички самообслуговування, малюк відчуває свою самостійність.

Дуже важливого значення набуває опанування навичок прийому їжі, уміння одягатися, «проситися на горщик» у той час, коли дитина йде до дитячого садочка. Вихователь не зможе приділяти їй стільки ж уваги, скільки мама, тому багато речей дитині доведеться робити самій. Важливо допомогти дитині засвоїти основні навички прийому їжі, гігієни тіла, туалету, одягання й роздягання.

З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.

Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею

Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.

Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.

Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.

Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.

Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.

Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливість.

Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

Ознайомлення з працею дорослих, зі світом професій дає дітям конкретні знання, сприяє вихованню поваги до праці, викликає інтерес.  

Але не слід забувати, що нікому не вдалося виростити працелюбну людину шляхом лише бесід про важливість праці і спостережень за працею інших. Тільки працюючи дитина оволодіває навичками і вміннями, отримує відчуття задоволення від зробленого своїми руками. Праця не потребує агітації, Ії потрібна реалізація. І початком на цьому шляху є залучення сина або доньки до обслуговування себе своїми силами.

З самообслуговування починається трудове виховання дошкільника. Звичайно, умивання, одягання, самостійне вживання їжі лише умовно можна розглядати у змісті трудового виховання. Проте, будучи базою, основою самообслуговування потребує до себе великої уваги.

Багато батьків впевнені, що коли вже дитина має деякі навички та вміння із самообслуговування, то удосконалювати їх не обов'язково. Так залишаються не зовсім використані можливості самообслуговування, у дітей складаються нейтральні відношення до обов'язків, пов'язаних з самообслуговуванням.

У сім'ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, витирають вологою ганчіркою пил, допомагають накривати стіл до обіду, застеляють свої ліжка. Інших сім'ях батькам доводиться бачити безпорадність своїх дітей.

Працю із самообслуговування вважають нераціональною, монотонною. Але ця праця - необхідність. І коли дитина не хоче, з тих чи інших причин, працювати, вихід один - зацікавте її естетикою результату роботи: прибрав постіль - вона не пилиться, в кімнаті порядок; склав іграшки - в ігровому куточку порядок, багато місця для інших ігор в кімнаті; вимив руки після їжі - чистий рушничок, одяг, іграшка, книжка. Через осмислення, значимість результату повинно проходити осмислення самого процесу праці.

Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи - чи чисто, охайно, чи правильно. Не слід фіксувати на перших етапах увагу на швидкості. Швидкість прийде потім, коли вміння автоматизується. Пояснення батьків краще сприймаються, коли супроводжуються наглядним показом. Чим менша дитина, тим легше її навчити обслуговувати себе за допомогою гри - цікавої, зрозумілої.

Неправильно, якщо проблема самообслуговування в сім'ї вирішується так: дорослі сказали - і крапка. Слід стимулювати бажання обслуговувати себе (тільки маленькі нічого не вміють самі, а ти вже дорослий. Спробуй сам попрати носову хустинку, і ти побачиш, що у тебе вийде так само гарно, як і в мене); важливо розкрити і моральний аспект проблеми самообслуговування (Виконуючи роботу сам, ти звільниш від зайвої праці близьку людину. Тим самим ти турбуєшся про неї, їй допомагаєш); звернути увагу на осмислення роботи (кожна людина обслуговує себе сама, і тим більше поваги до неї). І якщо дорослі донесуть до свідомості дитини ці три важливі моменти, можна розраховувати, що уже в дошкільному віці дитина навчиться обслуговувати себе.

Але турботливі мами часто кожного дня прибирають іграшки дитини, витирають взуття, одягають і роздягають дитину, годують з ложечки. Якраз з цього і починається утриманство дитини.

Деякі батьки вважають, що не слід вчити дитину, як правильно виконувати дії. Ні, батьки повинні виступати інспекторами, вимогливими і добрими. Коли ж починати залучати дитину до самообслуговування і які норми фізичного навантаження дитини в процесі самообслуговування? Завдання і вміння вміщені в програмі виховання. Але не слід регламентувати трудову діяльність дітей вдома. Слід дозволити дошкільнику вимити підлогу у своїй кімнаті, коли у дитини є бажання.

Умови і обставини життя кожної сім'ї диктують свої нормативи і вимоги до навичок самообслуговування. На основі вивчених вікових та індивідуальних особливостей своєї дитини, з урахуванням можливостей дорослих. Складу сім'ї, традицій, що склалися, можна виробити свої нормативи.

Слід пам'ятати. Що навичок необхідно навчати, навчати довго і терпеливо. Щоб самообслуговування стало нормою, бажанням, даний вид праці повинен стати обов'язковим. Монотонність праці знімається, якщо в неї ввести елементи гри, змагання. Зробити гру «Хто як працює», для цього ввести різнокольорові фішки, що позначають оцінку роботи : червона - вміє і старається, синя - не вміє, але старається, зелена - більше руками розводить, ніж працює, коричнева - не хоче нічого робити. Важливо, щоб з'явився стимул, який розігріє інтерес до праці у дитини.

Слід виключити вдома види роботи, де життя дитини підлягає небезпеці. Таким чином контроль - обов'язкова умова організації праці дітей із самообслуговування в сім'ї. До того ж знаходження поряд або недалеко батьків - надає діям дитини впевненості, спокою, стимулює бажання виконати роботу якомога краще (щоб заслужити похвалу), створює перспективу радості навіть від виконання малоцікавої праці.

Більший виховний ефект має не праця як робота, а праця як турбота. Ось чому поряд з самообслуговуванням в життя маленької дитини входить і турбота про оточуючих людей - спочатку близьких, а далі і сторонніх. Цю функцію виконує господарчо-побутова праця. Адже за допомогою цього виду праці дитина залучається до повсякденної дорослої роботи і вміння турбуватися про інших.     

Часто батьки не встигають виконати роботу по господарству, турбуються, поспішають і автоматично не допускають дітей до можливості допомогти, - «Краще не заважай». Але зрозуміло і те, що від домашнього споживача нічого доброго вийти не може.

Навіть незначне перерахування видів роботи дає можливість визначити обов'язки для кожного члена сім'ї, навіть дошкільника. Але сьогодні, на жаль, можемо бачити в сім'ях розподіл праці на «чоловічу» і «жіночу». У таких сім'ях квартира тримається на бабусі і мамі, до чого звикає дівчинка, а тато читає газету, дивиться телевізор - приклад для хлопчика.

Але ніколи не пізно переглянути в сім'ї звичні норми, оптимізувати трудову діяльність, щоб виховати повноцінну, виховану дитину. Поважати домашню працю діти навчаться тільки тоді, коли слова дорослих, стосовно до неї будуть щирими.

Часто можна чути в сім'ях, поки дитина маленька : «Працюй! Фізична праця робить людину вмілою», а школяру : «Будеш погано вчитися, будеш різноробочим». В такому разі повага до розумової праці формує негативне відношення до праці фізичної, як способу життя інших людей.

Слід не тільки залучати дітей до домашньої праці, а й показувати необхідність нею займатися. Для цього можна використовувати гру «Кожній речі - своє місце». Привчаючи до порядку дітей, потрібно строго вимагати цього і від себе. У сім'ї можна ввести елемент змагань. Де діти з дорослими виконують трудові обов'язки граючись.

Обов'язково слід залучати дітей до приготування обіду, генерального прибирання, прикрашання квартири до свята. До лагодження меблів, прання, придумавши для цього цікаві завдання для кожного члена сім'ї з урахуванням вмінь, інтересів, можливостей.

Звертання до дитини, як до рівної. Пояснення необхідності роботи, а не примушування виконати вимоги, є найбільш ефективним у залученні дитини до роботи по господарству.

Слід дати дитині зрозуміти, що вона вміє виконувати дії і обов'язки по господарству, тому що засвоєння навичок домашньої праці проходить краще, коли дитина впевнена в собі, і в неї нема комплексу неповноцінності за невміння. Будинок повинен бути місцем, де зігрівають серця. 

Щоб дитина була охайною і не гризла нігті, радимо пограти з нею в «гарні нігті». Купіть лак для нігтів і фарбуйте їх маленьким модницям. Для скромниць і хлопчиків радимо купити спеціальний безбарвний лак. Цей самий лак допоможе вам відучити дитину ссати пальці. Якщо до 4 років звичка сосати палець не зникла, це свідчить про наявність у дитини серйозної емоційної проблеми.

Під час навчання дитини навичок самообслуговування необхідно промовляти дії, наповнюючи їх змістом. Це добре описано в книзі Т. В. Галанової «Я все вмію робити сам» (російською мовою).

Якщо ми хочемо, наприклад, навчити дитину мити руки, потрібно поділити всі дії на етапи й кожний етап коментувати. Ми пропонуємо такі питання-коментарі:

— Як будемо мити руки? — Змочимо й розітремо мило, зробимо з мила білі рукавички з довгими білими манжетами, змиємо піну. Якщо рукавички сірі або чорні, то треба повторити все ще раз, щоб рукавички стали білими.

Мета:  навчити дитину відтворювати три-п’ять послідовних дій: одягати ляльку, прибирати постіль, використовувати предмети за призначенням; сприяти переносу засвоєних дій у самостійні ігри; тренувати дітей у вживанні прийменників (в, на, під).

Дорослий говорить дитині, що лялька Марійка прокинулася й сказала: «Доброго ранку!». Він спочатку сам показує, як одягти ляльку, потім дитина намагається зробити це сама. Ляльку чепурять, саджають за стіл, дитина прибирає її постіль. Потім ляльку пригощають чаєм, а вона, поснідавши, дякує дитині.

Мета:  уточнити з дітьми призначення посуду; навчити називати й послідовно виконувати дії; закріплювати бажання піклуватися про ляльку; тренуватися у вживанні слів: гаряча, солодка.

 Разом із дитиною дорослий готує посуд (каструлю, ніж, тарілки, хлібницю, чашку), потім наливає  воду в каструлю й ставить її «на плиту». Дітям пропонується помити фрукти, дрібно «нарізати» їх. Дорослий попереджає, що вода вже кипить, і пропонує дитині висипати з тарілки фрукти до каструлі. Потім перемішує ложкою й каже:

—  Тепер додамо цукру, буде смачний, солодкий компот. Спробуємо на смак, накриємо каструлю кришкою, і нехай компот ще повариться.

Відставляє каструлю з компотом убік, дістає коробочку з крупою й пояснює, що крупа називається рис, що рисова каша дуже смачна й лялька Марійка буде задоволена. Потім пересипає крупу в тарілку, підходить до дитини та показує їй зерна рису.

—  Вода вже закипіла, треба помити крупу. Налий у маленьку каструльку води й помий рис. Тепер насиплемо крупу у воду, що «кипить», і будемо варити кашу.